20 жовтня у Верховній Раді було зареєстровано Законопроект, від якого здригнувся весь неприбутковий сектор, що займається порятунком вуличних тварин. Ми взяли коментар у керівника юридичної практики об’єднання “Монітум” Ганни Кононенко, яка вже 16 років допомагає благодійникам та волонтерам. Хто повинен платити та на кому відповідальність? Що станеться з волонтерами, які годують, рятують, лікують, шукають хазяїв для безпритульних тварин? Чи змусять їх платити за внесення в реєстри та чи будуть їх штрафувати?
Формально, за всіх безпритульних тварин відповідає місцева адміністрація. Яким чином? Вона повинна їх зафіксувати та зареєструвати (і, до речі, ніхто не знає, як само). Невідомо як, але повинна. Крім того, місцева адмністрація повинна стерилізувати безпритульних тварин за свій рахунок. Але – що далі? Про годування, пошук постійного житла або ж про обов’язковість притулків в законопроекті не йдеться.
Що бентежить понад усе – те, розмноження тварин тепер має відбуватися виключно в притулках. Тобто тварини, що знаходяться на вулиці, повинні узгоджувати із законодавством свої інстинкти. Цікаво, яким чином? А якщо у хазяїв тваринка народила, то хазяїв штрафують, для цього навіть передбачено спеціальні рейди. Як це відбуватиметься з правової точки зору, сказати (і навіть уявити) досить важко. Тобто, ми повинні думати про те, що станеться, коли волонтер підібрав на вулиці кішку, а та виявилася вагітною. Все, якщо котенята виживають, на волонтерові – штраф за адміністративне правопорушення… Всі розуміють, що вбивати нормальная людина не буде, але ж і платити за врятовану тварину – якось нелогічно. Та й не у кожного волонтера не завжди є гроші на цю процедуру.
Загалом, це може призвести до вбивства тварин.
Хоча, ідея законопроекту, принципово правильна. Це – облік для майбутнього контролю за поводженням хазяїв зі своїми домашніми тваринами. Це – надважливо. Так, ніхто не зможе просто так викинути тваринку на вулицю, скалічити її чи вбити. Це – захист тварин. Тобто, ми, наше суспільство отримали право покарати шкуродерів за погане поводження з тваринами. І це – добре.
Але звалити на людей створення та утримання реєстру тварин – це не зовсім чесно. Ми посилаємося на європейський досвід, але подібний реєстр має створюватися відповідними органами та за рахунок платників податків. А ми, наразі, маємо іншу ситуацію – згідно зі згаданим законопроектом, ми платимо в подвійному розмірі.
І якщо ми будемо говорити не про великі міста, де населення більш платоспроможне, а, наприклад, про сільську місцевість, де сплата 180 гривень, не кажучи вже про штрафні санкції, досить проблематична, люди будуть просто вбивати чи виганяти тварин з дому чи з подвір’я. Найоптимстичніший варіант – замість реєстрації тварин видаватимуть за безпритульних.
Але повернімося до волонтерів. Як я і казала – по-перше, адміністрація. Яким чином безпритульна тварина потрапить до реєстру? Хто її туди повезе? А якщо людина не має змоги йти або їхати? Виходить, доведеться брехати, що тваринка безпритульна. Що вона просто прийшла попоїсти. Але ж сусіди завжди скажуть – тут живе волонтер, у нього у квартирі перебувають тварини. Ми ж з вами розуміємо все це.
Сумний підсумок. На місці волонтерів я б вимагала від адмінстрації чіпувати тварин, вносити до реєстрів, а потім забирати додому, рятувати, шукати постійне місце перебування. Та з іншого боку – як чіпувати маленьке новонароджене котеня? Це – нереально, бо тварина від цієї процедури може померти.
Тобто, поки система запрацює таким чином, як це передбачають автори законопроекту, ми отримаємо величезну кількість загиблих тварин. Нереальну кількість. Це необхідно зупинити! Крім того, ті, у кого немає грошей на кастрацію, будуть раз за разом вбивати котенят та цуценят. Цей законопроект не вирішує надважливої проблеми – люди не стануть витрачати гроші на стерилізацію, як цього потребує те саме європейське законодаство.
Тож, маємо підозру, що народні депутати, котрі зареєстрували даний законопроект, ніколи в житті не рятували хворих безпритульних тварин…
